Маналёг Зьміцера Жылуновіча
|
Як пазашлюбны плод, Свае хаваю думы: Адвеку мой народ Нібы пад ветрам дзюны. А вецер дзьме і дзьме, То ўсходні, то заходні, За ім не разглядзець Ні сонца, ні паходні. А вецер дзьме і дзьме, То чорны, то чырвоны, Прывучвае людзей Да грошай, да пагонаў... Як пазашлюбны плод, Свае хаваю думы: Чаму ж ты, мой народ, Падатлівы, як гума?
|
|