Баляда Янкі Лучыны
|
6.07.1851–16.07.1897
|
Тры мовы... І лягчэй маўклівым быць, Ня бачыць, як травою зарастае Палетак, што прыдатны для сяўбы Свайго, тым больш – зямля тут не чужая І ўсё навокал роднае, сваё: І гэты крыж пахілы ля дарогі, І песьні веснавыя салаўёў, І цішыня, і Храмы, і астрогі. Тры мовы... Ты ж адзін, і ты паэт, Ты малады, але ты бачыш сьвет, Дзе ты жывеш, не як трава, якая Ад ветру хіліцца і так жыве, Пакуль яе каса не напаткае... На Кальварыйскіх могілках спакой. Тры мовы... Ну а ты з адной душой.
3.VII.2005.
|
|